РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В СУЧАСНІЙ ВІТЧИЗНЯНІЙ ТА ЗАРУБІЖНІЙ НАУЦІ

Анотація

У статті розглянуто теоретичні основи розуміння терміну «парламентаризм» на основі аналізу його природи і змісту та теоретичних підходів до розуміння парламентаризму таких дослідників, як Ю. Хабермас, П. Хелландер, К. Н. Соко- лов, В.В. Маклаков, А. Д. Керимов, О. Н. Булаков, В. С. Журавський, А. З. Геогріца, В. А. Смолій, В. А. Звірковська та інші. Показано, що становлення та розвиток української державності є нерозривно пов'язаним з ідеєю та практикою парла- ментаризму. Наголошено на тому, що для правової держави необхідне не тільки панування права та правових законів, але й належна правова організація самої системи державної влади, установа різ- них державних органів, чітке визначення їхньої компетенції, місця в системі, харак- теру співвідношення між собою, способів формування, форм діяльності тощо. Пар- ламентаризм проаналізовано як багатоп- ланове явище, що має складну внутрішню структуру, що складається із взаємоза- лежних елементів. При цьому зазначено, що парламентаризм характеризує й орга- нізацію громадського життя, досягнутий рівень забезпечення прав, обов'язків і сво- бод громадян, тобто ступінь демократи- зації суспільства. Вказано, що стосовно сутності та принципів парламентаризму існує досить широкий спектр думок. Зро- блено висновок, що тільки при наявності в органічній єдності таких характеристик і умов, як наявність інституту представ- ницької (законодавчої) влади, сформова- ного на основі вільних виборів за участю політичних партій і суспільства; консти- туційно закріплений принцип поділу влади; панування принципу верховенства права; наявність громадянського суспільства, що характеризується демократизмом і високою політико-правовою культурою громадян, – можна говорити про наяв- ність парламентаризму.